Практичний психолог "Навчально- виховне об'єднання I-III ст. " Мрія" Долматова Діана Трифонівна

Десять правил виховання дитини!!! ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не карай несправедливо, не відмовляй у своїй довірі, дай дитині привід любити тебе. ОБЕРІГАЙ СВОЮ ДИТИНУ! Захищай її від фізичних та моральних небезпек навіть тоді, коли доводиться поступатися власними інтересами чи навіть ризикувати власним життям. БУДЬ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ! Прищепи Їй повагу до традиційних цінностей, сам живи у злагоді з ними, стався до дитини з почуттям відповідальності. Дитині потрібна дружна родина, в якій шанують і люблять старих, підтримують щирі стосунки з ріднею та друзями. Дитина повинна жити в такій сім'ї, де панує правда, чесність, скромність та гармонія. ПОГРАЙСЯ З СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Знайди для неї час, розмовляй із нею, грайся, як це їй подобається, сприймай її забави серйозно. Ознайомся зі світом її уявлень. ПРАЦЮЙ РАЗОМ 3 СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Допомагай дитині, коли вона хоче в

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ ЩОДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ ВІДНОСЯТЬСЯ ДО ГРУПИ РИЗИКУ 1. Необхідно дати відчути дитині, що вона належить до групи, класу, не відторгнута і займає важливе місце в колективі. Однак не можна примушувати її жити в "кучі” і обов’язково бути на очах. Кожен має потребу в тому, щоб побути наодинці з самим собою, тим більше дитина. 2. Заохочуйте дитину в тому, щоб вона дозволяла собі приємно проводити час, яке потребує взаємодію з людьми. 3. Виставляйте малюнки дитини, поробки, твори, одним словом, все те, що може зацікавити оточуючих. Це буде підвищувати впевненість дитини в собі, почуття самостійності. Хваліть її частіше. Допоможіть їй розпізнати та виразити приховані почуття, використавши для цього такі надійні канали, як малювання, роботу по дереву, ліплення, шиття ляльок, читання вголос розповідей, музику. Частіше запитуйте що вона відчула в тій чи іншій ситуації... 4. Дізнайтесь, з ким дитина хотіла б працювати в групі і хто з дітей має на неї найбільший вплив.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ «Наша праця, - писав В.Сухомлинський, - проходить у світі дитинства – от про що не можна забувати ні на хвилину. Потрібно знати цей світ, але і цього замало, потрібно вжитися у світ дитинства. У кожному вчителеві має сяяти і ніколи не згасати маленька іскорка дитинства, вона допомагає знаходити оптимальне рішення в безлічі педагогічних завдань, що він їх вирішує». Дисципліна – це умови, засоби і результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителем і дітьми. Дисципліну в класі багато в чому обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку, умов і традицій даної школи. Хорошої поведінки діти не лише вчаться, а й запозичають її. Добре, якщо діти з перших днів перебування в школі з

Казкотерапія - це напрям практичної психології, який дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки. Виховна сила казок відома людям з давніх часів, багато казок передавалися з вуст у вуста і давно отримали статус народних. Казки про правду і кривду, Івана-дурника, що перемагає ворогів кмітливістю, прекрасних і премудрих дівчат виступають свого роду чарівним дзеркалом реального світу. І власного, поки ще не відкритого внутрішнього світу дитини. Слухаючи казку, малюк вчиться відрізняти правильні вчинки від неправильних, добрих персонажів від злих, бачить негативні наслідки поганої поведінки. Виховний ефект досягається без нотацій і моралей, дитина отримує нові знання про світ і про саму себе, природно. Переконаність, що добро обов'язково перемагає, що можна завжди вирішити будь-яке завдання, залишаючись чесною і доброю людиною, позначається на характері дитини найпозитивнішим чином. Вона стає більш впевненою в собі, сміливішою і рішучішою, цінує друзів

Притчі в роботі психолога ПРИТЧІ В РОБОТІ ПСИХОЛОГА «Кожен чи ніхто» Є четверо людей, яких звуть Кожен, Хтось, Будь-хто та Ніхто. Була важлива робота, яку необхідно було виконати, і Кожного попросили її виконати. Кожен був переконаний, що Хтось її може виконати. Будь-хто міг би її виконати, та не виконав Ніхто. Хтось розсердився через це, бо це була робота Кожного. Ніхто не усвідомив, що Кожен звинуватив Когось, коли Ніхто не зробив того, що Будь-хто міг зробити. «Якщо не Я, то хто?». Одного разу людям довелося розбирати величезні завали каміння, які закривали дорогу до цілющого водного джерела. Каміння було важким і гострим, воно до крові кололо і дряпало руки, тому люди намагалися вхопити малі й округлі еамінчики, щоб було легше носити. І лише один чоловік щоразу оберав найважче і найнезручніше каміння. Ніс його, апружуючи всі свої сили, навіть інколи здавалося, що він от-от упаде. Але після недовгого відпочинку, він знову і знову робив так самою. Товариші запитали його

З кожним з нас хоч раз так траплялося: начебто нічого кардинально не змінилося, а робота викликає незрозумілу нудьгу і безсилля. Щоранку перед роботою відчувається напруга, здається, що начальство не цінує, а зустрічі з колегами вже не здаються такими цікавими. Все це симптоми синдрому професійного вигорання. У кожного з нас свої цілі займатися тією чи іншою діяльністю — більшість, звичайно, заробляє гроші, деякі — заради задоволення, а треті — для пізнання чогось нового. Є й такі, які роботою рятуються від нудьги, або отримують певне положення в суспільстві. Якщо розглянути наше життя більш детально, то стане видно, що всі ми перебуваємо в замкненому колі. Працюємо, щоб гідно жити, а от пожити на зароблені кошти і немає коли, так як треба працювати, щоб гідно заробляти. З цієї причини багато хто з нас часто вколюють не на одній роботі. Рано чи пізно настає момент, коли бажання працювати пропадає, а значимість власної праці стає несуттєвою, та й фізично відчуваєш себе виснаженим ві

Інтернет-залежність - це явище, яке в останні роки набуло справді вражаючого розмаху. Особливо небезпечною вона є для дітей і підлітків, адже їм набагато складніше самостійно впоратися з потягом до онлайн-життя і вчасно зупинитися. Інтернет сам по собі не є хорошим чи поганим - це просто частина світу, який нас оточує, - багато в чому корисна і потрібна. Будучи невичерпним джерелом інформації, інтернет приваблює дітей можливістю дізнатися і побачити все що завгодно. Цікава до всього дитина прагне отримати якомога більше: спілкування, ігор, мультфільмів, розваг - і тому багато часу проводить у віртуальному просторі, часто на противагу реальному життю. Соціалізацію і спілкування з однолітками замінює фактично однобоким онлайн-спілкуванням. Активним іграм на свіжому повітрі все більше дітей протиставлять мережеві ігри, далеко не завжди нешкідливі. Іноді пошук нової інформації стає буквально нав'язливою ідеєю. Поняття У деяких країнах (США, Китай) інтернет-залежність стала настіл

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ У 6 – 7 років формуються мозкові механізми, що дозволяють дитині бути успішною у навчанні. Медики вважають, що у цей час дитині дуже важко. І тисячу разів були праві наші прабабусі, які відправляли своїх нащадків у гімназії тільки у 9 років, коли нервова система вже сформувалася. Однак серйозних зривів і хвороб можна уникнути вже й сьогодні, якщо дотримуватися найпростіших правил. ПРАВИЛО 1 Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дитини. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою і спортом здаються вам необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання   або із другого класу. ПРАВИЛО 2 Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хвилин. Тому, ко

Психологічний супровід учнів перших класів у період адаптації до школи 1.       Знайомство з першокласниками, спостереження за поведінкою учнів на уроках та після них. 2.       Просвіта батьків на батьківських зборах про основні труднощі періоду адаптації, тактику спілкування та   допомоги дітям. 3.       Анкетування та ( або ) діагностика батьків першокласників. 4.       Організація психологічної підтримки першокласників за допомогою ігор на знайомство, зняття психологічного напруження. 5.       Консультування вчителів, які працюють у перших класах щодо виниклих проблем навчання та виховання. 6.       Психологічна діагностика ( психологічний мінімум ) учнів перших класів: тривожність, самооцінка, агресивність тощо. 7.       Проведення консиліуму за результатами діагностики та процесу адаптації першокласників. 8.       Групова корекційно-розвивальна робота з учнями, які мають труднощі у навчанні, поведінці, спілкуванні з учителями та дітьми. 9.       Круглий стіл

1.       Рекомендації батькам із підготовки дітей до школи. 2.       Знайомство з батьками майбутніх першокласників на перших батьківських зборах. 3.       Участь у підготовчих заняттях із майбутніми першокласниками: спостереження, діагностичний мінімум. 4.       Організація батьківського всеобучу( останні батьківські збори ): ігри, рекомендації, тести, які можуть використовувати самі батьки для розвитку та визначення рівня підготовки своєї дитини. 5.       Групові консультації   вчителів, які набиратимуть перші класи, про особливості навчання та виховання шестиліток, адаптації дітей до навчання у школі. 6.       Індивідуальні консультації батьків майбутніх першокласників за їхнім запитом. 7.       Співпраця з практичними психологами сусідніх дитячих садків.

1. «Виграти – виграти». У чому полягають мої справжні потреби? Чого прагне протилежна сторона? Чи хочу я благополучного виходу для нас обох? 2. Творчий підхід. Які нові можливості розкриваються цією ситуацію? Замість того щоб думати, «як це могло б бути», чи бачу я нові можливості в тому «що є»? 3. Емпатія. Як би я почувався на місці протилежної сторони? Що намагається сказати протилежна сторона? Чи вислухав я думку іншої сторони як слід? Чи знає протилежна сторона, що я її чую? 4. Оптимальне самоствердження. Що я намагаюсь змінити? Як я можу сказати про це без обвинувачень? Чи відповідають мої слова моїм почуттям, а не моїм думкам про те, хто правий, а хто винний? Чи дотримуюсь я формули «Будь м’яким із людьми і жорстким з проблемою»? 5. Спільна влада. Чи не зловживаю я своєю владою? Чи не зловживає своєю владою протилежна сторона? Чи не можемо ми співпрацювати замість того, щоб сперечатися? 6. Управління емоціями. Що я відчуваю? Чи покладаю я на когось провину за св