ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА УЧНІВ ПІД ЧАС ВОЄНОГО СТАНУ

https://bf.in.ua/u-voiennyj-chas/

Базоі рекомендації для батьків щодо адаптації дітей до вимушеного переселення

В Україні  введено воєнний стан. Більшість громадян зараз відчувають постійну тривогу та напругу, коли невідомо, чого очікувати від завтрашнього дня.  А як впливає нестабільна ситуація на дітей? Чи варто говорити про події в країні з малюками? Та як правильно вчителю відреагувати на запитання учнів щодо воєнного стану.  Наведемо  поради психологів, як дорослим зберігати власний спокій і допомогти впоратися з напругою своїм малюкам.

 Чи потрібно говорити з малюками про ситуацію в країні?   Діти є очевидцями, спостерігачами подій, що відбуваються. Навіть, якщо ви не дивитеся новин, дитина може дізнатися про те, що відбувається, в школі, з Інтернету чи розмов у магазинах.   Крім того, кожна дитина незалежно від віку перебуває в контакті з почуттями дорослого. Навіть якщо ми нічого не говоримо, але хвилюємося, малюк «втягується» в нашу воронку почуттів й буде тривожитися також.  Як пояснює доктор психологічних наук, психотерапевт Вікторія Горбунова, діти мають розуміти, що відбувається, чому змінилася поведінка батьків, чим викликане їхнє хвилювання.     Інакше вони можуть вигадати ситуацію, якої немає, нафантазувати, що вони в чомусь винні, уявляти собі багато страшних речей.   Мовчання з метою оберігання дитини від стресу не є конструктивним рішенням, і може мати негативні наслідки згодом.    Натомість завдання батьків — випустити дитину в життя якомога більш стресостійкою й здатною розуміти, де вона може знайти підтримку.    Тож, якщо у вашої дитини є потреба говорити про свої тривоги, переживання й побоювання, варто дати їй можливість висловитися й не уникати відповідей на її запитання.                                       Як пояснити дитині, що відбувається в країні?  Пам’ятайте, що говорити з малюками можна тільки зі стану своєї дорослої стабільності, не навантажуючи дитину власними тривогами. Перш ніж розпочати розмову, потрібно заспокоїтися й опанувати свої почуття.

    Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз наголошує: «Акцент у розмовах з дітьми — на безпеці». Адже це базова потреба будь-якої людини.   Можна сказати: «У нашій країні — біда. Зараз багато дорослих думають і роблять усе можливе, щоб ми були в безпеці».      На своїй сторінці в мережі Facebook експерт пояснює: «Ми зіткнулися з тим, що в сучасному світі, на жаль, є тільки ілюзія безпеки, але ми можемо стати безпечною опорою в житті дитини. Важливо, щоб у зовнішній нестабільності була хоча б наша внутрішня стабільність». Звісно, дитина має знати, що відбувається, але батькам потрібно враховувати вікові особливості, говорячи з нею про ситуацію в країні.  Важливо розуміти: чим менша дитина, тим менше інформації потрібно надавати їй про травматичні ситуації. Дуже маленьким дітям не потрібно знати деталей, достатньо загального опису.

 Світлана Ройз радить:

1. Дітям до двох років можна говорити (навіть подумки): «Я з тобою. Ти в безпеці. Я впораюсь. Я можу подбати про тебе і про себе». Важливо обіймати малюка або хоча б торкатися до тіла (щоб дитина відчувала підтримку та опору).

    2. Малюкам від 2 до 6 років не так важлива суть пояснення, як відчуття підтримки, розуміння, що поведінка батьків, яка змінилася, не має особисто до дитини ніякого відношення.

    3. Дітям до 10 років можна сказати: «Мама/тато засмутилися, бо дізналися новини. Далеко (важливо дистанціювати дитину від події) кілька (важливо визначити кількість) людей, які дуже зляться, зробили іншим боляче. Зараз багато людей піклуються й виправляють те, що можна виправити. Дуже шкода постраждалих ... Ми можемо про них (подумати, помолитися, побажати чогось доброго, поставити свічку, покласти квіти). Але ми в безпеці. Тато і мама поруч з тобою. Ми про тебе дбаємо і будемо дбати».

• Дуже важливо дати дитині зрозуміти, що від того, що в світі є група жорстоких людей, сам світ — не поганий. І більшості людей можна довіряти. Саме зараз варто наголосити, що мир є кращим будь-якої війни, й чому він такий важливий.

    Звичайно, якщо дитина зовсім не ставить запитань, варто обмежитися короткою фразою. Якщо поставила — коротко відповідати, чекаючи наступного запитання (але відповідь — обов’язкова).

• Якщо ви не знаєте, що сказати дитині, порадьтеся з авторитетною людиною в цій сфері, пошукайте інформацію в перевірених джерелах (з дитиною старшого віку можна робити це разом).

    Насамкінець, спілкуючись з дитиною про екстремальні ситуації, варто уточнити, чи знає й пам’ятає вона свої прізвище, адресу, телефон.

 Як вчителю правильно реагувати на розмови учнів про воєнний стан?   В інтерв’ю інформаційному агентству «УНІАН» українські педагоги розповіли про власний досвід спілкування з школярами під час складних соціально-політичних ситуацій в країні. Так, київський педагог Ірина Романенко зазначає:   «Зазвичай, коли в країні відбуваються події національного значення, байдужим не залишається ніхто. Діти також. Нерідко під час Революції Гідності, подій у Криму заняття переходили в жваві дискусії».   Тож педагог вважає, що вчитель має чесно та відверто розповісти, що відбувається в країні.

     Крім того, Ірина Романенко радить педагогам провести заняття з медіагігієни, якщо ваші учні піднімають подібні теми:

• розібратися, які джерела можна вважати перевіреними, а які — ні;
• пояснити, чому не можна довіряти всій інформації в Інтернеті, соціальних мережах тощо.

    Ірина Шевченко, педагог з Донецької області, засновниця дитячої медіа-групи «Скрєпка», також ділиться власним досвідом обговорення з школярами важливих подій:

    «Для вчителя піднімати й відповідати на такі питання — дуже важко. Проте не зробити цього не можна. Всі розмови треба однозначно переводити в обговорення правого поля та в жодному разі не висловлювати свого емоційного ставлення до подій. Єдине, на мою думку, на чому потрібно дійсно робити акцент — це на тому, що в будь-якому випадку, ми залишаємося громадянами України.... В таких випадках, як зараз, дитині потрібно пояснити, що кожна країна має себе захищати, і Україна себе захищає. Хоч для нас це й новий досвід, для світової історії — ні».

    Як дорослим залишатися спокійними в подібних ситуаціях?

    Психолог Вадим Колесников наголошує: «Понад усе дітей травмує невпевненість батьків...Коли дитина відчуває чи бачить невпевненість дорослого, то починає боятися. Це інстинкт. Цю невпевненість вона відчуває через голос, вібрації й навіть запах».

    Аби зберігати спокій в умовах нестабільної ситуації, експерти радять:

   1. Обмежувати час в інтернеті, перед телевізором та іншими джерелами новин. Краще провести його з дітьми або за справами, що само собою згачно знизить тривогу.

  2. Вирішувати проблеми в міру їх надходження, не драматизуючи й не нагнітаючи паніки.

  3. Максимально структурувати та наповнювати день, щоб зменшити простір для тривожних думок.

  4. Обмежити спілкування з людьми-джерелами паніки, адже вона передається надзвичайно швидко.

5. Пам’ятати про ресурси та в жодному випадку не виключати з щоденного життя речей, які надихають та радують.

 

  Як допомогти дитині впоратися з стресом?

    Безумовно, до кожної дитини потрібен індивідуальний підхід, та психологи виокремили загальні рекомендації батькам, як допомогти дитині подолати напружену ситуацію.

    1. Говорити правду в доступний та прийнятний для дитини спосіб. Йдеться як про зміст (максимально правдивий і вичерпний), так і його емоційну подачу (спокійно, наскільки можливо, без страшних прогнозів).

• Слова, які важливо чути дитині:
• Зараз ми в безпеці.
• Я вірю в твою та нашу щасливу й добру долю.
• Я і багато людей зробимо все, щоб ми були в безпеці.
• Поганих людей набагато менше, ніж хороших.
• Заборонені фрази:
• «Помовч» ("відійди"/"заспокойся"/"відчепись«),
• «Не бачиш, що робиться!»,
• «Це не дитячі розмови!»

    2. Зберігати звичний режим — важливо не змінювати ритм життя, не відмовлятися від щоденних ритуалів (читання книг чи колискової на ніч).

    3. Наповнювати життя дитини цікавими та ресурсними справами — спорт, гуртки, спілкування з друзями, спільне проведення часу.

• Як зазначає В. Горбунова, це допоможе створити внутрішнє міцне переконання, що життя продовжується, а також значно підсилити стресостійкість дитячого організму через викиди гормонів (окситоцину, дофаміну, серотоніну), синтез яких збільшується від переживань радості та контакту.

    Світлана Ройз наводить такі важливі дії для зняття емоційної напруги й повернення ресурсу:

    1. Грати. У дітей є чудова рятівна стратегія від страху — гра: в ній не страшно. Для дитини вона є способом впоратися з тривогою та стресом.

• Деякі діти можуть в зв’язку з ситуацією в країні почати грати у війну. Не потрібно забороняти дитині програвати ці ситуації. За переконаннями психологів, подібні заборони рано чи пізно можуть призвести до надмірної агресії й підвищеної цікавості до цієї теми

    2. Обіймати: кожен раз обіймаючи дитину, ми створюємо навколо неї додаткові кордони безпеки й створюємо образ захищеності.

    3. Дозволити, якщо це необхідно, проявити напругу тілесно — побігати, пострибати, покричати.

    4. Робити дихальні вправи (видих довший за вдих) — свисток, флейта, мильні бульбашки, кульки.

    5. Застосовувати техніки арт-терапії:

• Малювати й розмальовувати мандали (малювати в колах), описувати долоньки, стопи, усе тіло — це допомагає повертати відчуття кордонів.
• Вибирати матеріали, над якими можна відчувати контроль, — пластилін, глина, хлібний м’якуш, кінетичний пісок, тісто, малювати олійною пастеллю або восковою крейдою.
• Використовувати обривну аплікацію (руками рвати кольоровий папір на дрібні шматочки й із них робити колаж). Малювати олійною пастеллю на темному папері.
• Майструвати будинки, робити істот з будиночками на спинках (наприклад, равликів), грати зі сірниковими коробками. Це допоможе дитині відновити почуття безпеки й відчуття внутрішніх кордонів.
• Фантазувати — створювати (малювати, моделювати) уявний чарівний безпечний світ.
• Якщо зараз немає можливості трансформувати страх, створити для нього сейф — скриню, папку. Намалювати, покласти в «надійне місце», міцно-міцно закрити. Це дасть тимчасовий перепочинок від страху.

    6. Грати з водою — майже всі водні ігри діють на дитину заспокійливо й знімають емоційну напругу:

• уявляти воду, водний простір; спостерігати, як бурхливі хвилі трансформуються;
• малювати водний простір (нехай цей малюнок буде динамічним — починати краще з сильних хвиль, які поступово заспокоюються);
• тримати руки під водою, поступово зменшуючи натиск;
• барабанити по воді долонями, знижуючи інтенсивність.

    Експерти радять батькам виділяти хоча б 10 хвилин, щоб побути з дитиною разом у стані спокою й просто спілкуватися про те, що для неї важливо.

• Психотерапевт Рената Гладовська підкреслює: «Страхи та тривоги дітей активізуються перед сном. Тому обов’язково знайдіть час для дитини увечері».

    Тож, як ми бачимо, батькам під час нестабільних соціально-політичних ситуацій дуже важливо створити всі умови, щоб дитина почувалася в безпеці й знала, що батьки, незважаючи ні на що, турбуватимуться про неї й будуть поруч.

    Найцінніше, чим ми можемо допомогти дітям пережити нинішню ситуацію в Україні, — це залишатися максимально спокійними та розсудливими.

    Ситуація в країні рано чи пізно стабілізується, тож нам потрібно подбати про психологічну безпеку своїх малюків для майбутнього, для життя.

ІНСТРУКЦІЯ
рекомендованої поведінки щодо збереження психічного та фізичного здоров’я в умовах надзвичайної ситуації

1. Вода.

Пийте воду.

2. Їжа.

Не забувайте їсти, навіть коли не хочеться, через «не можу».

3. Сон.

Намагайтеся висипатись. Якщо це не вдалось вночі, тоді вдень, хоча б по декілька годин.

4. Телебачення і засоби масової інформації.

Триває інформаційна війна, багато фейків. Не потрібно всьому вірити та передавати іншим. Мінімізуйте перегляд ТБ, не треба це робити постійно. Робіть це декілька разів на день, щоб бути в курсі подій.

5. Почуття та емоції.

Щоденно! Враці та коли відчуваєте потребу: проговоріть свої почуття та емоції вголос або про себе, а краще запишіть на аркуші паперу. Ведіть «емоційний щоденник».

6. Зайнятість.

Зранку складіть план дій на сьогодні. Вмитися, привести себе в порядок, зробити зарядку, поснідати, приготувати їжу і т. д.. Після кожного виконаного завдання похваліть себе. Заповнюйте свій день роботою.

7. Рух.

Рухайтесь в залежності від ситуації. Не треба лежати весь час, це може перейти в депресивний стан. Рухайтесь: присідання, крокування на місці, домашні справи і тому подібне.

8. Не панікувати.

Паніка – це перший ворог нас самих. Контролюйте свій страх. Тримайте себе в руках.

9. Допомога іншим.

Допомагайте не тільки близьким та родичам, але й іншим людям, які опинились поруч з вами в цей час.

10. Зв'язок з рідними та близькими.

Підтримуйте один одного, телефонуйте, надсилайте повідомлення. Якщо хтось відразу не відповідає, не треба панікувати. Спробуйте себе заспокоїти та надати логічне пояснення: там немає світла, нема інтернету, нема можливоті зараз відповісти…

11. Позитив.

Знаходьте щодня позитив, проговорюйте життєстверджуючі вислови (наступив ранок, почалась весна, я прокинувся живий та здоровий, я в безпеці, є світло, є вода і т. п.)

12. Антистрес.

Знайдіть спосіб заспокоїтись: молитва, медитація, релаксація, дихальні вправи, музика, співи – це допомагає знизити рівень тривожності. Знайдіть для себе безпечне місце, навіть якщо це закуток в домі чи коридорі.

Бережіть себе, своїх близьких, своїх колег та всіх, хто поруч з вами. 

Як підтримати дітей у часи невизначеності та стресу

Поради для батьків

1. 1. Дізнайтеся, як дитина бачить події та як реагує на них

Ставте дитині відкриті запитання та дізнайтеся, що саме дитина вже знає. Дайте зрозуміти, що дитина може поговорити з вами тоді, коли захоче. Допомогти почати розмову можуть малювання, ваші розповіді й інші види спільної діяльності.

2. Будьте відкриті і говоріть з дитиною зрозумілими для неї словами

Діліться власним баченням ситуації, при цьому намагайтеся бути емоційно стриманими. Якщо ви не можете відповісти на запитання дитини, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Не знати відповіді на всі запитання – нормально. Спробуйте зрозуміти, чому дитина запитує про це, що саме для неї важливо, та з огляду на це побудуйте розмову.

3. Говоріть про емоції

Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Скажіть: «Я бачу, що ти переживаєш через те, які обставини склались у країні, я теж хвилююсь». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась один на один  зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що би не сталось, головне – ми одне в одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Саме так вони допомагають собі впоратися зі своїми емоціями.

4. Поділіться з дитиною планом на випадок надзвичайних подій

Допомагає стишити хвилювання наявність плану дій у разі погіршення ситуації у країні. Спочатку план маєте скласти ви, дорослі, нехай він буде максимально простим та зрозумілим. Розкажіть про нього дитині. Обговоріть, де ви можете зустрітися, якщо не працюватиме мобільний зв’язок; до кого з дорослих можна звертатися за допомогою, якщо дитина опинилася у людному місці без вас; які речі краще взяти з собою, а які необхідно буде залишити у разі евакуації тощо.

5. Залучайте дитину до позитивної діяльності

У часи невизначеності дитина особливо потребує емоційного контакту із значимими  дорослими. Це може бути читання разом, гра або фізична активність. Така діяльність допомагає дитині залишатися емоційно пов'язаною з людьми, які є важливими для неї. Окрім того, дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу життя родини, наскільки це можливо, особливо перед сном.

6. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, поспілкуйтеся про те, що вас непокоїть, з іншими членами родини, з вашими друзями та людьми у вашому оточенні, яким ви довіряєте.   

7. Обережно закінчуйте розмови

Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає. Нагадайте дитині, що ви піклуєтеся про неї, слухаєте її і що вона може у будь-який час поговорити з вами на будь-які теми, які її хвилюють.

СИМПТОМИ ПАНІЧНОЇ АТАКИ ТА НАДСИЛЬНОГО СТРАХУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ:

відчуття нестачі повітря або задухи;

запаморочення, хиткість або млявість;

миготіння чи прискорене серцебиття;

тремтіння або дрижання;

потовиділення;

нудота або неприємні відчуття в животі;

деперсоналізація або дереалізація;

відчуття оніміння або поколювання;

припливи тепла/холоду;

біль або дискомфорт у грудях;

страх смерті;

страх втратити контроль чи збожеволіти.

ЩО РОБИТИ:

1. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.

2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.

3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.

4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.

5. Відволікання.

Озирнись навколо ( Уяви собі...)

" Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "

" Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"

"Знайди 3 речі, які ти можеш почути "

"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"

" Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".

6. Рахуємо подумки від 100 до 1.

7. Згадуємо слова пісні чи вірша.

8. При можливості випити теплий м'ятний чай.

9. Говорити дитині, что відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху ( панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.

10. Дітям з 8 років можна розповісти все як є ( звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч ( полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки, помалювати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму ( рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0, імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі ) , подивитись хороший мультик на телефоні ( зараз можна)

10. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.

11. Пам'ятайте, чим спокійніші ви , тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!

БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ

 

 

Що робити при панічній
атаці? Ділимося порадами від Светлана Ройз

*Покладіть руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукайте по цьому місцю.
*Потріть кінчик носу.
*Надавіть не сильно на очні яблука з двох боків.
*Якщо є, де лягти, ляжте на спину і зробіть рухи ногами - як велосипедні.
*Сконцентруйтеся на диханні – одну руку складіть як човник і накрийте нею губи, іншу руку покладіть на живіт. Видих - рука йде вниз до грудей, вдих – рука підіймається до рота.
*Допомагає ще вода із содою - гаряча вода й одна чайна ложка соди. Зробіть один-два ковтки - більше не треба.
*Змащуйте губи, сполощіть рот водою.
*Витягуйте якомога далі язика - ніби намагаючись торкнутися грудної клітини.
*Подивіться вправо, не повертаючи голови, - якомога далі на 15-20 секунд, потім переведіть погляд прямо, потім подивіться вліво - якомога далі, потім знову прямо.
*Розітріть тіло.
*Точка паніки знаходиться між підмізинним пальцем та мізинцем – розітріть цю точку.
*Покладіть руки на ребра, відчуйте, як вони при диханні розширюються, підіймаються.
*Розітріть руки, прикладіть до нирок.
Необов’язково робити всі ці дії – достатньо вибрати ті, що найбільше підходять для вас.